За останні роки відносні економічні показники країни значно покращилися.
ЯПОНІЯ: Перше підвищення процентної ставки в Японії за 17 років не зрушило гори, але з іншого боку не було й символічно. Історичне рішення Банку Японії, прийняте минулого місяця, поклало край найдовшій у світі політиці нульової процентної ставки та підтвердило десятиліття структурних змін в економіці країни.
Останнім часом зростання ВВП Японії було скромним, але не набагато нижчим, ніж у Австралії чи США.
Протягом більшої частини останніх двох десятиліть економіка Китаю була в центрі уваги. Зовсім недавно також Індія привернула увагу світу.
Трансформація Японії відбулася переважно за лаштунками світової уваги. Роки негативних процентних ставок знизили чисту процентну маржу та прибутковість японських банків, перешкоджаючи кредитуванню. Але навіть підвищення базової ставки Банку Японії лише на одну десяту відсоткового пункту минулого місяця має допомогти.
Протягом багатьох років Японія була, за словами економістів Міжнародного Валютного Фонду, ‘випробувальною кухнею для демографічної кризи (shrinkanomics)’ у світі. За прогнозами ООН, до 2060 року населення країни з 123 мільйонів зменшиться до 96 мільйонів.
Тепер у Японії з’явилася компанія. У Китаї, Бразилії, Таїланді, Південній Кореї та Італії, ймовірно, також спостерігатиметься значне скорочення населення протягом наступних десятиліть. Стає очевидним, що Японія була лише першою економікою, яка постаріла, а не винятковим випадком.
У той час як скорочення населення інших країн усуває відносну невигідність для Японії, є фактори, які вказують на покращення її позиції в абсолютному вираженні.
Серед членів Великої Сімки лише США показали вищий приріст продуктивності протягом десятиліття до 2019 року. Рівень участі жінок у робочій силі в Японії стабільно зростає з 2011 року, випереджаючи показники США та середні показники членів Організації Економічного Співробітництва та Розвитку, хоча Японія все ще відстає за іншими показниками гендерного розриву.
Японія також скорочує вільні потужності на своїх товарних ринках. Як зафіксовано в щоквартальному опитуванні Банку Японії Tankan серед великих компаній, використання виробничих потужностей впало на початку 1990-х років, а потім позначило час до глобальної фінансової кризи. Але потужне відновлення за останні 15 років повернуло цей показник на рівень, що можна порівняти з його піком до кризи 1991 року.
Дефляція вже не є проблемою, якою була раніше. Напередодні світової фінансової кризи, коли глобальний інфляційний тиск востаннє досяг піку, в Японії не було постійного зростання цін, але після пандемії COVID19 світовій інфляції стало легше прижитися в Японії.
Показники валового внутрішнього продукту Японії також покращилися. Японія є єдиною економікою в Азії, окрім Індії, де зростання реального ВВП у 2023 і 2024 роках, ймовірно, буде вищим, ніж середній показник країни до пандемії COVID19 та середній показник до глобальної фінансової кризи.
Щоправда, нещодавнє зростання ВВП Японії в діапазоні від 1% до 2% все ще є скромним, але ненабагато нижчим за Австралію чи США.
Номінальний ВВП країни тим часом вийшов на новий рівень. Японський номінальний ВВП досяг свого піку в 1997 році на рівні близько ¥550 трлн. або $3,6 трлн., і це виявилося межею на наступні 25 років.
Але номінальний ВВП нарешті перевищив цей рівень незадовго до пандемії COVID19, а після пандемічного буму він зріс ще на 10%. Хоча реальний ВВП є найбільш використовуваним показником економічного процвітання, зростання номінального ВВП має вирішальне значення, коли борг і дефляція є викликами.
Регіональна динаміка також змінюється, і це обіцяє ще вищий результат для Японії.
Робота Світової Організації Торгівлі над глобальними ланцюжками створення вартості наочно демонструє, яким чином Японія перетворилася з ключового глобального торговельного хабу Азії в сателіт між Китаєм і США. На ринках інформаційних технологій та автомобілів, де Японія була історично потужною, Китай навіть стає глобальною домінуючою силою, а не лише регіональною.
Будучи другою за величиною економікою світу, Китай домінує у світовій торгівлі, чого не можна було побачити в жодній економіці за півстоліття. На Китай припадає 15% світового експорту, як і на США в першій половині 1970-х років.
Домінування США було певним чином результатом обставин, наслідком відносної недоторканності Америки після Другої світової війни. Тоді як інші економіки наздоганяли відставання, позиція США, природно, погіршилася.
Але перевага Китаю віддзеркалює його розмір і економічну структуру. Як і набагато менша Південна Корея, економіка Китаю орієнтована на інвестиції та експорт, а не на споживання.
Однак проникнення Китаю в світову торгівлю, ймовірно, наближається до піку, оскільки економіка інших країн стає більш стійкою до втрати внутрішнього виробництва. Колишня неприступна позиція Китаю як провідного інвестиційного напрямку вже втрачає свою привабливість, оскільки капітал націлюється на інші можливості в регіоні, включаючи Японію.
За даними служби даних Dealogic, минулого року Японія вперше з 1999 року перевершила Китай як джерело доходів від комісій за капітал інвестиційних банків. Цього року капіталізація Токійської фондової біржі перевершила капіталізацію Шанхайської фондової біржі.
Японія не повернеться до економіки з високими темпами зростання, якою була в 1980-х і 1990-х роках, адже демографія країни надто бідна, а рівень життя зависокий для цього.
Але під поверхнею багато чого змінилося. Японія більше не є єдиною країною, де населення скорочується – продуктивність знову є джерелом економічної сили, ринок праці країни стає менш обмежувальний, а виробничий потенціал наразі використовується набагато повніше, ніж це було в останні 40 років.
Оскільки Китай рухається до епохи структурно повільнішого зростання, Японія, швидше за все, отримає додаткові переваги.
Джерело: Asia Nikkei
/
Переклад: ЛІКОНД
