ЯПОНІЯ: За результатами дослідження сінгапурського аналітичного центру, жителі країн Південно-Східної Азії вважають Японію світовим кліматичним лідером, швидше ніж країни Європейської Унії або Сполучені Штати Америки. На думку респондентів, Токіо пропонує прагматичні рішення, тоді як Брюссель вважається дещо протекціоністським.
Президент Індонезії Joko "Jokowi" Widodo, третій ліворуч, і прем’єр-міністр Японії Fumio Kishida, четвертий ліворуч, з офіційними особами підчас Азіатського Саміту Суспільства з Нульовими Викидами в Токіо 18 грудня 2023 року. © Getty Images
Результати були оприлюднені нещодавно в щорічному огляді кліматичних прогнозів Південно-Східної Азії суспільним дослідником ISEAS-Yusof Ishak Institute. Організація запропонувала 2931 жителю Південно-Східної Азії обрати серед восьми країн і регіонів — Австралії, Китаю, Європейської Унії, Індії, Японії, Південної Кореї, Великобританії та Сполучених Штатів — найвірогіднішого лідера, що найбільш сприяє світу досягти кліматичних цілей Паризької Угоди. Дев’ятим варіантом був Жодний з перерахованих.
Паризька Угода за посередництва ООН, що була прийнята в 2015 році і набула чинності в 2016 році, включає продовження зусиль щодо обмеження підвищення температури до 1,5°C вище доіндустріального рівня.
За даними дослідницького центру, що опублікував результати опитування, найбільша частка респондентів, 22,4%, обрала Японію. Це перший випадок, коли Японія очолила список з часів, коли це питання було поставлено в 2021 році, оскільки Європейська Унія займала перше місце протягом останніх трьох років.
Цього року США посіли друге місце з показником 20,4%, за ними йшла Європейська Унія з показником 20,3%. Китай отримав 11,2% відповідей, а 11,3% опитаних висловились, що жоден із запропонованих варіантів не продемонстрував лідерства.
“Таке сприйняття є доволі несподіваним для тих з нас, хто стежить за розвитком клімату в регіоні”, зазначає Melinda Martinus, один з авторів звіту, в електронному листі виданню Nikkei Asia. “Серед країн G7 Японія, ймовірно, менш амбітна щодо просування прогресивних кліматичних стратегій”.
Як єдиний азіатський член групи багатих економік, Японія бідна на природні ресурси та, як відомо, займає обережну позицію щодо таких питань, як поступова відмова від вугілля, найбільш вуглецевоємного викопного палива.
Але Martinus наголошує, що така політика, як Закон США про Зниження Інфляції, прийнятий у 2022 році, і Механізм Регулювання Лімітів Викидів Вуглецю Європейської Унії CBAM, запущений роком пізніше, критикувалися як підрив багатосторонніх торгівельних систем через стимулювання вітчизняної промисловості. Економіки ASEAN отримали вигоду від того, що вони були частиною глобального ланцюжка постачання продукції, і віддають перевагу ‘чесним і справедливим багатостороннім системам, які приносять користь усім сторонам’.
Тим часом Японія запустила ініціативу Азіатського Співтовариства з Нульовими Викидами в 2023 році з державами-членами ASEAN, за винятком М’янми та Австралії, спрямовану на посилення співпраці в напрямку досягнення вуглецевої нейтральності в регіоні. За словами Melinda Martinus, через цей майданчик Японія запроваджує ‘більш прагматичні та менш риторичні рішення’ для декарбонізації багатьох вугільних електростанцій у регіоні, як наприклад зниження рівню СО2 та спільне спалювання з аміаком.
Дехто ставить під сумнів обґрунтованість таких технологій як надто дорогих або ризикованих в сенсі продовження використання вугільних електростанцій. Незважаючи на це, японський уряд і компанії інвестували в них в надії, що вони принесуть користь як Японії, так і іншим країнам, які значною мірою покладаються на викопне паливо для отримання енергії.
"Хоча ці рішення часто вважаються недостатньо прогресивними, вони все ще потрібні в Південно-Східній Азії як перехідні заходи", підкреслює Martinus.
Hanna Hakko, старший юрист британського аналітичного центру E3G, зазначає, що ініціативи Японії ‘продовжують включати елементи, що є контрпродуктивними для кліматичних заходів’, такі як фінансування газових проектів. “Японії потрібно буде швидко переорієнтувати своє фінансування та інші види підтримки на чисту енергію, якщо ця країна бажає зберегти довіру, яку вона збудувала, і стати реальним кліматичним лідером”, наголошує Hakko в електронному листі.
Японія також була найбільш імовірно обрана як гравець, що міг би відігравати проактивну роль у обміні своїм кліматичним досвідом, практичними здібностями та технічними ноу-хау, на 24,4%. США з 19,6% і Китай з 16,4% стали привабливими партнерами для ASEAN.
Асоціація Держав Південно-Східної Азії ASEAN налічує 10 членів: Бруней, Камбоджа, Індонезія, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд і В’єтнам.
Приблизно третина респондентів на Філіппінах, в Індонезії та Брунеї поставили Японії найвищу оцінку з цього питання. Третина лаосців і чверть малазійців виступають за Китай. Європейська Унія, що посіла перше місце за цим питанням у 2021 році, цього разу отримала лише 15,5%.
Механізм Регулювання Лімітів Викидів Вуглецю Європейської Унії CBAM і його повна заборона на пальмову олію, ухвалена в 2023 році для вирішення проблеми вирубки лісів, викликали ‘рішучий протест як протекціоністські кроки збоку країн, що розвиваються, особливо Індонезії та Малайзії’, йдеться у звіті. Дві країни є найбільшими у світі експортерами олії, яка широко використовується в кулінарії, і на знак протесту подали питання про заборону до Світової Організації Торгівлі WTO.
Melinda Martinus також зазначає, що Китай відтепер забезпечив собі місце в трійці лідерів протягом двох років поспіль. “Я відчуваю, що Південно-Східна Азія все більше розглядає Китай як нового гравця, здатного заповнити прогалини в кліматичному досвіді та технічному ноу-хау”.
Опитування проводилося онлайн з 10 липня по 17 серпня. Серед респондентів 39,8% були представниками приватного сектора; 15% були студентами; 8,5% — представниками академічних кіл, аналітичних центрів або науково-дослідних установ, тоді як 8,3% — членами урядів.
Джерело: Asia Nikkei
/
Переклад: ЛІКОНД
